Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

…дикий кінь тарпан свого часу був дуже поширений у Європі? Його степовий підвид населяв степову й лісостепову зони Східної Європи від Пруту до Уралу.

Ще в XVI ст. дикі коні тарпани траплялися на півдні сучасної Київської області. Вони були об’єктом полювання, однак зловити їх було нелегко, оскільки вони були прудкіші й витриваліші за свійських коней. Тарпани були цілеспрямовано знищені, коли почалося розорювання степів: вони витоптували і поїдали посіви, чим дуже заважали господарському освоєнню земель.

У 30-х роках XIX ст. невеликі табуни тарпанів іще траплялися в окремих місцях від Південного Бугу до Манича. Поодиноких коней бачили до 70-х років XIX ст., останній тарпан помер 1918 р. в стайні кінного заводу біля Миргорода на Полтавщині. До цього часу тарпан живе лише в географічних назвах України. Це річка Конка, її ліва притока Жеребець, найменування різних місцевостей і балок.

Тур – предок великої рогатої худоби – багато століть тому населяв величезну територію від Північної Африки до Північної Європи та від Близького Сходу до Тихого океану. Навіть на єгипетських фресках зображене полювання на турів. У Єгипті тура знищили ще за 2400 років до н. е. У Месопотамії він зник за 600 років до н. е. У Західній і Центральній Європі тури траплялися в глухих місцях іще в XII–XIV ст.

Найдовше збереглися дикі бики в Польщі та Литві. Останній їх табун жив у королівському лісництві за 50 км на південний захід від Варшави. 1594 р. там іще налічувалося 38 турів. До 1602 р. їх залишилося чотири. Остання стара туриця загинула 1627 р.

Населяли тури на території сучасної України лісову та лісостепову зони, зустрічались і в гірських лісах. Дорослий дикий бик досягав у холці майже 2 м і важив до 800 кг. Хоча тур і зник набагато раніше, ніж тарпан, він значно більше відображений в географічних назвах України. За їх місцезнаходженням можна досить чітко прослідкувати, де жили тури. Найбільше таких назв у північно-західних районах, досить багато в Закарпатті та Поліссі: Тур, Турівка, Тур’я, Тур’ї Ремети, Турове тощо.

…кулани жили в Україні ще в ХІІ–ХVІ ст. До 1870 р. в межиріччі Південного Бугу, Дніпра й Дону можна було побачити сайгака. Соболь був промисловим звіром Київської Русі. Нині його немає в Україні. Зник і степовий орел. Востаннє степові орли гніздилися в заповіднику Асканія-Нова 1980 р.

На території України для кожного природного комплексу (зони хвойно-широколистих лісів, лісостепу, степу, Українських Карпат, Кримських гір, лимано-дельтових і прибережно-морських районів морів) характерний свій тваринний світ.

У мішаних лісах водяться лось, косуля, свиня дика, олень благородний, білка, куниця лісова, борсук, соня лісова, трапляються бурий ведмідь, рись, заєць-біляк. У лісах, на луках і болотах – полівка лісова, лісова і польова миші, бурозубки звичайна і мала, кутора, кріт. Досить багато є лисиць і вовків, із птахів – тетерев, рябчик, глухар, дятел чорний, шпак, синиця, дика качка, кулик, деркач, журавель сірий, дикий голуб. З плазунів поширені гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, болотяна черепаха. Із земноводних – тритони, ропухи, жаби та ін. З комах – сосновий і непарний шовкопряди, короїд, хрущ, ґедзь. Останніх багато на заболочених місцевостях.

Свиня дика – найбільш поширений вид, який узагалі населяє всю Європу, Азію та навіть тропічні райони земної кулі. Значне поширення її в Україні невипадкове, адже ця тварина добре почувається в дубових, букових і мішаних лісах, у плавнях і на альпійських луках. У пошуках корму свині дикі мігрують і можуть на рівнинах проходити за добу до 4–5 км улітку і 3–5 км узимку. Ці тварини піднімаються аж до високогірних луків.

Де б не вибрала собі місце мешкання дика свиня, там обов’язково будуть «купальні» – наповнені водою та болотом ями чи улоговини. Сім’ї кабанів у пошуках різного коріння для корму розривають значні площі землі в лісах, на узліссях, цим самим практично «висаджуючи» в землю насіння дерев, яке знаходиться на поверхні. Крім того, дикі свині харчуються певними видами шкідливих комах, які завдають шкоди лісовим масивам. Зокрема, вони активно поїдають личинки хрущів.

Полісся активно освоювали люди, заміняли старі ліси молодняками, вирубали дуплисті дерева, використовували отрутохімікати для боротьби зі шкідниками. В результаті природні умови дуже змінились. Зменшилася кількість білок, сірих та лісових сонь, зеленого й сивоголового дятлів. Але зараз вживають багато заходів для охорони природи, тому на землях Полісся трапляються горностай, норка, синиці чорна та чубата, журавель сірий, вальдшнеп, крачка білокрила, гадюка звичайна, жаба очеретяна, наземні молюски, комахи.

У лісах водяться білка, борсук, косуля, дика свиня, у степах – ховрах, сліпак, кутора, хом’як, сіра полівка, трапляється тушканчик великий тощо. Із птахів водяться куріпка сіра, перепілка, ракша, іволга, сорокопуд, дятел строкатий, чайка, лелека білий, із комах – озима совка, буряковий довгоносик, клоп-черепашка, капустяний клоп, хрущі, білянки, шовкопряди, дикі бджоли, оси, мурахи та комарі.

…на південь лелеки летять неорганізованими зграями?

А чи відомо тобі, що…